Спеціальних журналів з бібліотечної справи до другого десятиріччя ХХ ст. в Україні не існувало. Публікації українських авторів з питань теорії, практики і методики бібліотечної справи були розпорошені по різних виданнях, зокрема в російському журналі «Библиотекарь» (з 1923 р. – «Красный библиотекарь»).
У 1920-х роках з’являються передумови для появи фахової бібліотечної преси в Україні. Зростання кількості бібліотек, бібліотечних кадрів в республіці сприяло стрімкому накопиченню емпіричного матеріалу. Це вимагало його осмислення та узагальнення. Відсутність спеціальної освіти у більшості бібліотечних працівників теж потребувала публікацій консультацій, методичних порад, рекомендацій тощо.
У 1919 р. Харків стає столицею Радянської України. Тому закономірною є поява перших українських бібліотечних журналів саме в Харкові.
Блок журналів, в яких публікувалися матеріали з бібліотечної справи – це видання книгознавчого та бібліографічного спрямування – «Голос друку», «Книга», «Нова книга».
Журнал «Голос друку» з’явився у 1921 р. в результаті співпраці харківського Центрального бібліографічного відділу (центр державної поточної бібліографії) та його київського відділення у Харкові. Журнал мав підзаголовок: критико-бібліографічний часопис. Редколегія: А. Прийдешній, М. Панченко, М. Годкевич. Єдиний номер вийшов у Всеукраїнському державному видавництві і став бібліографічною рідкістю. Створена у Харкові Українська книжкова палата (1922р.) видає такі журнали: «Книга» (1923 – 1924рр.), «Нова книга» (1924 – 1925рр.).
«Книга» – місячник літератури, критики і бібліографії. У передмові до першого номера журналу визначені його завдання: давати систематичний перегляд нових видань, відзначати, що є цінного поміж них, висвітлювати методи роботи з книгою, досвід з бібліотечної справи й упорядкування бібліотек. Видавництво: Всеукраїнське кооперативне книговидавниче і торговельне товариство «Книгоспілка». Відповідальний редактор – С. Пилипенко.
Структурно журнал складався з таких розділів: статті з теорії та історії літератури, бібліотекознавства; критика й огляди; видавничі та друкарські справи; рецензії на нові видання з усіх галузей знання; бібліотекознавство; літературне життя на Україні, в Росії й на Заході; видавнича хроніка; стан літературної праці; виставки, бібліотеки, бібліографічні заклади; бібліографічний бюлетень Української книжкової палати; varia (різне).
У журналі публікувалися такі відомі автори: М. Годкевич, Ю. Меженко, О. Покровський, Д. Багалій, О. Прозоровська, І. Айзеншток.
Серед оглядів, надрукованих у журналі, виділяється огляд літератури з бібліотечної справи за період 1900 – 1923 рр. Зроблено детальний аналіз таких бібліотекознавчих праць, як «Библиотеки, их организация и техника» (Л. Б. Хавкіна), «Библиотечное дело» (В. Н. Васильев), «Внешкольное образование, его значение, организация и техника» (Е. Мединский), «Библиотечная работа» (А. Покровский), статті В. Невського, надруковані в різних журналах за 1914 – 1916 рр., Б. Боровича, Ю. Меженка, інші статті українських бібліотекознавців, опубліковані в українських журналах «Книжний вісник», «Книгарь». Автор рецензії – І. Привалов.
У журналі опубліковані рецензії Д. Багалія на книгу М. Яворського «Нарис українсько-руської історії» (Харків, 1923, 132 с.), Ю. Меженка – на книгу Н. М. Пакуль «Книга. Исторический очерк» (Харьков, 1923, 130 с.), М. Годкевича на книгу Ю. Ковалевського «Правила карткографії» (Київ, 1923) та ін. Також журнал друкував рекламу книжкових видавництв, книжкових магазинів.
У 1924 р. замість журналу «Книга» у Харкові почав видаватися щомісячний критико-бібліографічний журнал «Нова книга». У редакційній статті до першого номера журналу були визначені такі завдання:
• підсумовувати видавничу діяльність України, робити критичний перегляд нових видань, рецензувати нові книги з усіх галузей;
• стати для читача й бібліотек провідником у масі книжок, що ними заповнені книжкові полиці книгарень;
• вивчати колективну думку читачів щодо нових видань, потреби споживачів книжки.
Редакція журналу: С. Пилипенко, Г. Коцюба. Структура журналу: видавнича і друкарська справа; книжковий ринок і читач; критично-рецензійний огляд нових видань; бібліотекознавство, літературно-наукове життя на Україні та на Заході; праця видавництв і літераторів; хроніка бюро радянських і партійних видавництв.
Серед авторів журналу були М. Годкевич, В. Чудновський, Ю. Меженко, О. Прозоровська, М. Яворський, М. Панченко, Ю. Смолич, І. Айзеншток, О. Винявський. Журнал видавався до кінця 1925 р.
Професійним виданням для працівників позашкільної освіти був журнал «Путь к коммунизму» – орган Головполітосвіти УСРР, який почав виходити у 1921 р. (У 1924 р. змінив назву на «Шлях до комунізму», а з 1925 р. на його базі створено два журнали – «Селянський будинок» та «Робочий клуб»).
У передмові до першого номера журналу зазначалося, що головне завдання журналу – збір, облік вивчення місцевого досвіду, наукова розробка методів політосвітньої роботи в умовах міста, села, профспілок та армії. Редакція журналу своїм завданням також вважала «бути зв’язком між політустановами, політосвітробітниками, членами робітничих та червоноармійських клубів і сільбудинків».
Журнал виходив щомісяця українською та російською мовами. Структура журналу неодноразово змінювалась, але такі розділи, як «Загальний» (теоретичні матеріали), «Офіційний», «Робота на місцях», «Бібліотечна робота» були постійними.
У журналі знайшли відображення такі актуальні для свого часу питання, як роль і місце бібліотеки у суспільстві, побудова єдиної мережі, організація каталогів, робота з читачами, значна увага приділялася ідеологічній спрямованості бібліотек, обговорювалися проблеми вивчення складу і потреб читачів, шляхи підготовки бібліотечних кадрів, робота різних видів бібліотек (хати-читальні, пересувні бібліотеки, сільські бібліотеки тощо), порушувалися дискусійні питання.
На сторінках журналу відбулася дискусія щодо місця бібліотеки у сфері освіти. Представники Головполітосвіти республіки (М. Гепнер, Л. Лур’є, Я. Гайліс та ін.) вважали, що бібліотеки не мають права на самостійне існування, що це лише частина клубної роботи і їх мережа має створюватися відповідно до мережі клубів. Позицію щодо самостійності бібліотечної мережі зайняв І. С. Вугман. Перемогла думка (на той час) представників Головполітосвіти України, яку відстоював Я. Гайліс у публікаціях «Єдина комбінована мережа політосвітзакладів УСРР» та «Бібліотечна справа на Україні». Вважалося, що побудова бібліотечної мережі повинна здійснюватися відповідно до мережі клубних закладів.
У журналі активно публікувалися харківські бібліотекознавці Б. О. Борович (статті «Вечера живой библиографии», «Новый читатель и библиотека», «Работа библиотеки на местах», «Вечера живой библиографии»), О. Прозоровська («Библиотека на селе», «Заповіти Леніна і бібліотеки», «Революционые праздники в библиотеке»).
З 1925 по 1926 рік замість журналу «Шлях до комунізму» видавався журнал «Робочий клуб» – ілюстрований щомісячник Головполітосвіти УСРР і культвідділу ВУСПС. Журнал видавався виключно російською мовою. Редакція журналу ставила перед собою завдання – збір та узагальнення досвіду роботи окремих клубів, надання практичної та методичної допомоги клубним працівникам. У виданні з’явилася невелика кількість статей з бібліотечної тематики. Це було пов’язано з тим, що представники Головполітосвіти були переконані, що бібліотечна робота – це невід’ємна складова клубної діяльності. Статті з проблем роботи бібліотек при клубах розміщувалися під рубриками «Методика клубной работы» та «На местах».
Тематика статей була різною, наприклад: «Рабочая библиотека и популяризация профсоюзов», «Внимание передвижной библиотечной работе», «Библиотека при рабочем клубе», «О подготовке библиотечных работников», «Пути организации читательского актива в библиотеке», «К вопросу изучения читательских типов» и др.
З листопада 1924 р. по 1930 р. у харківському видавництві «Червоний шлях» видавався журнал «Селянський будинок» – місячник політосвіти на селі, орган Всеукраїнського управління селянськими будинками Головполітосвіти.
Розділи журналу:
- Загальний розділ.
- Життя селянських будинків.
- Поради завідуючим сельбудами.
- Сільськогосподарська освіта і селянські будинки.
- Літературний відділ.
- Що читати.
- Почтова скринька.
Статті публікувалися українською мовою. Публікації з бібліотечної тематики розміщувалися у «Загальному розділі» або в розділі «Життя селянських будинків». Це статті з досвіду роботи хат-читалень, практичні рекомендації з упорядкування бібліотек при селянських будинках.
З 1927 р. замість журналу «Робочий клуб» виходить журнал «Культработник», у 1928 р. перейменований у «Культробітник», існував до кінця 1930 р.
Журнал «Культработник» – орган культвідділів ВЦСПС, ХОРПС та ВУК спілок, ілюстрований двотижневик. Виходив російською та українською мовами. Завдання, які ставила перед собою редколегія: висвітлення роботи низових культосередків на підприємствах, в установах, червоних куточках, робітничих клубах, обговорення актуальних проблем, які з’являються в роботі, надання методичної допомоги культпрацівникам.
Структура журналу була майже незмінною: клубна робота; бібліотечна робота; робітничий театр на місцях або інформація з міст України; за кордоном; що читати: в культвідділах ВУРПС і ХОРПС; з часом з’явилися розділи «Фізкультура», «Юнсектор».
У публікаціях журналу розглядалися питання клубної діяльності, висвітлювався досвід клубів з різних регіонів України, надавалася методична допомога клубним працівникам.
Питанням бібліотечної діяльності були присвячені дві рубрики: «Бібліотечна робота», «Інформація з міст України», де знаходив відображення досвід роботи заводських, клубних бібліотек, бібліотек-читалень, пересувних бібліотек Харкова, Кременчука, Одеси, Маріуполя, Дніпропетровська, Запоріжжя і т. д.
З 1931 по 1933 р. виходив журнал «За масову комуністичну освіту» – місячник, орган сектору масової комуністичної освіти НКО УСРР, ЦК ЛКСМУ та Укрколгоспцентру. В журналі зрідка зустрічаються статті з досвіду роботи книгозбірень при сільбудах.
У 1931 р. у Харкові розпочинається видання першого суто бібліотечного журналу «Бібліотекар у соціалістичному будівництві». З листопада 1932 р. виходив під назвою «Бібліотека у соціялістичному будівництві», у 1933 – 1934 рр. – під назвою «Бібліотека у соціалістичному будівництві».
У підзаголовку значиться, що це щомісячний журнал теорії та практики, орган НКО, культвідділу ВУРПСу та ПУУВО.
Основна мета журналу, як було зазначено у редакційній статті до першого номера, – орієнтувати бібліотечних працівників у сучасній книжковій продукції, висвітлювати досвід зразкових бібліотек, інформувати про стан бібліотечної справи в республіках СРСР та за кордоном. Не залишилася поза увагою ідеологічна установка журналу: «… давати чіткі політичні постанови щодо змісту бібліотечної роботи, боротися за генеральну лінію партії в цій справі проти контрреволюційних теорій, проти правого опортунізму, проти лівацьких заскоків та гнилого лібералізму».
Розділи журналу:
- Бібліотека – організатор мас на виконання завдань партії і радвлади
- Бібліотека в нацкультбудівництві
- Бібліотека в обороні країни
- Бібліотека в соцперебудові сільського господарства
- Масова робота і громадськість навколо бібліотек
- Бібліотека у боротьбі за опанування техніки
- Бібліотечні кадри
- Робота серед дітей
- Раціоналізація бібліотечної роботи
- Бібтехніка
- Бібліографія та огляди
- Хроніка та інформація
- Офіційний відділ.
Статті публікувалися українською мовою. Редакція журналу не була постійною: у 1931 р. відповідальний редактор – А. Іванівський; у 1932 р. в редколегію журналу входили Я. С. Левін, М. М. Фельдштейн, О. Г. Грібненко; у 1933 р. – М. М. Фельдштейн, О. Г. Грібненко; 1934 рр. М. Золотокрилов, В. Туманов; з червня 1934 р. – відповідальний редактор Кобленц. Авторами публікацій були відомі діячі країни, бібліотекознавці Н. К. Крупська, М. Скрипник, Н. Я. Фрід’єва, М. Годкевич та ін.
Зміст публікацій був дуже широкий: значна увага приділялася проблемам створення мережі бібліотек, висвітлювався досвід роботи бібліотек різних типів, зокрема заводських, воєнних, шкільних, дитячих, робота єврейських бібліотек СРСР, бібліотечна робота на селі (рубрика «Робота сільської бібліотеки»), детальні рекомендації для сільського, колгоспного бібліотекаря. Дитячому читанню і роботі дитячих бібліотек присвячений окремий випуск журналу (№ 6 за 1934 р.). На сторінках журналу розглядалася діяльність окремих наукових бібліотечних установ, давалися поради щодо роботи з книгою, обговорювалися питання щодо підготовки і перепідготовки бібліотечних кадрів, місце бібліотеки у самоосвіті. В журналі дискутувалися питання щодо ідеологічної спрямованості бібліотек (Розділи «За ідеологічну чіткість у бібліотечній роботі», «Проти буржуазного бібліотекознавства»). З 1935 по 1936 р. журнал видавався у Києві.
Матеріали журналів залишаються джерельною базою для наукових розвідок з бібліотекознавства, бібліографознавства, книгознавства, є вагомим внеском у розбудову національної культури України. З перенесенням столиці України до Києва друк бібліотечних журналів у Харкові припинився. Відновився тільки у 1964 р. з появою міжвідомчого науково-методичного збірника «Бібліотекознавство і бібліографія».
