Рудницький С. Ukraina: Land und Volk. Відень, 1916. Видання з колекції екстеріорики ХДНБ
Екстеріорика (від лат. exterior – зовнішній) – сукупність публікацій, що стосуються певної країни та/або нації, але виданих за її межами. Екстеріорика, разом з державною бібліографією, складає національну бібліографію. Вона може включати публікації, що присвячені країні та/або нації і видані за її межами (незалежно від мови видання та авторства); видані за межами країни публікації, автори яких мають стосунок до неї (у т. ч. публікації емігрантів); публікації, написані мовою країни та видані за її межами (незалежно від авторства й тематики).
Екстеріорика кожної країни та/або нації має свою назву (зазвичай, за латинською назвою народності), як то: богеміка – Чехія, болгарика – Болгарія, гельветика – Швейцарія, германіка – Німеччина, полоніка – Польща, росіка – Росія, совєтіка – СРСР, україніка – Україна. Власні назви (як україніка) часто застосовуються спеціалістами для позначення всього національного бібліографічного репертуару, включно з державною бібліографією, тому для позначення національної екстеріорики прийнято вживати додаткові уточнення (наприклад, зарубіжна україніка або українська екстеріорика).
Колекція екстеріорики Харківської державної наукової бібліотеки ім. В. Г. Короленка (ХДНБ) сформована у відділі «Україніка» ім. Т. Г. Шевченка. Включає книги, брошури, продовжувані видання, журнали українською, російською, англійською, французькою, італійською, португальською, польською, німецькою, іспанською мовами, видані в Канаді, Сполучених Штатах Америки, Німеччині, Великій Британії, Італії, Франції, Словаччині, Австралії, Бразилії, Аргентині. Хронологічні межі видань – від 80-х років ХІХ ст. до наших днів. Кількість документів на січень 2018 р. – понад 4,5 тис. книг та брошур, понад 5 тис. періодичних видань.
В основу колекції покладено видання української діаспори, подаровані бібліотеці в 1995 р. Канадським товариством приятелів України в межах бібліотечного проекту цієї організації. Саме тому назві «Колекція екстеріорики» передували назви «Бібліотека Канадсько-українського центру» та «Українсько-канадська бібліотека». Її дарувальниками стали наукові та освітні інституції, громадські організації, родини та окремі особи. Ця бібліотека дала змогу не лише отримати інформацію, побачити інший погляд на Україну, а й відчути її нерозривний зв’язок з українцями світу. В наступні роки колекція поповнювалася виданнями зарубіжної україніки, що надійшли до ХДНБ упродовж її існування і знаходилися у фонді основного книгозберігання, а також поточними надходженнями.
Окрасою колекції екстеріорики є перші та прижиттєві видання творів М. Грушевського, В. Винниченка, Б. Лепкого, Д. Гуменної, Т. Осьмачки, У. Самчука, В. Барки та інших письменників і політичних діячів. Наукову й культурну цінність зібрання підвищують книги з автографами У. Самчука, Д. Гуменної, Я. Славутича, Л. Палій, Г. Черінь, О. Гай-Головка, П. Одарченка, В. Голобородька та інших відомих особистостей. Найстаріший з автографів датується 1942 р. і належить В. Сікевичу (1870–1952) – військовому і політичному діячу, полковнику генерального штабу та генерал-майору Російської імператорської армії, генерал-хорунжому армії Української Народної Республіки (Сікевич В. В. Сторінка із записної книжки. [Саскатун], 1941. 63 с.) Останній за часом автограф – дарчий напис бібліотеці літературознавця, письменника, мемуариста, редактора, громадського діяча з Австралії Д. Нитченка, зроблений 1997 р. на виданні (Новий обрій: література, мистецтво, культурне життя : альманах. Мельборн, 1997. Число 10. 312 с). Історико-культурну цінність становлять видання української еміграції в Європі першої третини XX ст., що потрапили до фонду ХДНБ саме в ті часи; видання «таборового періоду», що побачили світ у таборах для переміщених осіб у 1945–1951 рр. переважно в Німеччині та Австрії; книги, вихід яких свого часу став подією в громадському чи культурному житті (Подолинський С. Ремесла і фабрики на Україні. Женева, 1880; Рудницький С. Ukraina: Land und Volk. Відень, 1916; Бача Ю. З історії української літератури Закарпаття та Чехословаччини. Пряшів, 1998.) та ін.
Репрезентативним є фонд колекції журналів, до якого входять часописи, що вже стали явищем українського періодичного друку: «Арка» (Німеччина), «Визвольний шлях» (Велика Британія), «Лис Микита» (Сполучені Штати Америки), «Літаври» (Австрія), «Мітла» (Аргентина), «Нові дні» (Канада), «Сучасність» (Німеччина, Сполучені Штати Америки) та ін.
