Біленький Михайло Антонович (13(25).12.1881, Харків – 7.04.1920, Відень) – юрист, громадсько-політичний діяч, член української комісії Харківської громадської бібліотеки (ХГБ), у 1912–1913 рр. очолював роботу комісії.
Народився в заможній купецькій родині. Закінчив юридичний факультет Харківського університету в 1905 (?) р. Працював помічником присяжного повіреного Харківської судової палати. Брав активну участь в українському національному русі в Харкові на початку ХХ ст., був одним із найближчих сподвижників М. І. Міхновського. Член Української народної партії. Голова правління товариства «Родина» (1910). Член Українського ім. Г. Квітки-Основ’яненка літературно-художнього етнографічного товариства та 3-го Харківського товариства взаємного кредиту. Спільно з М. І. Міхновським видавав часопис «Сніп» (1912), редагував цю газету.
З 1910 р. Біленький був членом ХГБ, а у 1909–1914 рр. – української комісії ХГБ. До 1911 р. обіймав посаду товариша (заступника) голови комісії, згодом очолював роботу комісії. Вносив грошові пожертви для поповнення спеціальних коштів українського відділу.
Під час Першої світової війни займався організацією українського війська в Чернівцях, був членом Української демократично-хліборобської партії. В 1918 р. – секретар посольства Української народної республіки при уряді Австро-Угорщини. Там же у Відні 1920 р., несправедливо звинувачений у розтраті державних коштів, наклав на себе руки, заповівши все своє майно на Харківщині на українські національні цілі.