Карачинська Ельвіра Тихонівна (13.06.1939, м. Ізюм Харківської обл. — 02.2019) — українська бібліотекознавиця, фахівчиня у галузі каталогознавства, представниця Харківської бібліотечної школи, доцентка, викладачка Харківського державного інституту культури (нині Харківська державна академія культури).
Ельвіра Тихонівна Карачинська народилася у сім’ї робітника. У 1957 році закінчила середню школу. Того ж року почала працювати на посаді машиністки в Харківському державному бібліотечному інституті (ХДБІ, нині Харківська державна академія культури – ХДАК). У 1962 році закінчила ХДБІ, здобула кваліфікацію бібліотекаря-бібліографа. Професійну діяльність розпочала в бібліотеці Харківського сільськогосподарського інституту (нині у складі Державного біотехнологічного університету).
У 1966 році почала педагогічну діяльність в Харківському державному інституті культури (ХДІК) на посаді викладача кафедри бібліотечних фондів і каталогів за запрошенням завідувача кафедри Є. П. Тамма. Викладала провідні дисципліни каталогознавчого циклу, зокрема «Бібліотечні каталоги», «Аналітико-синтетична обробка документів», «Інформаційно-пошукові системи». Була однією з перших, хто розробив авторську програму курсу «Інформаційно-пошукові системи». Запропоновані нею навчальні програми та методичні матеріали набули широкого впровадження у закладах вищої освіти бібліотечно-інформаційного профілю України та за її межами.
Наукові інтереси Карачинської охоплювали проблематику систематизації та предметизації документів, теорії та організації системи каталогів і картотек, теоретичних та історичних аспектів індексування документів, централізованої каталогізації, зокрема вивчення її еволюції в Україні. Науковиця брала активну участь в науково-практичних конференціях, методичних семінарах, нарадах, викладала на курсах підвищення кваліфікації. Тривалий час очолювала науково-методичну раду бібліотечного факультету ХДІК, була науковим керівником дослідницьких робіт кафедри, членом науково-методичної ради інституту.
За вагомий внесок у розвиток бібліотечної освіти й науки, професіоналізм та педагогічну діяльність неодноразово відзначалася почесними грамотами та подяками. У 1989 році їй присуджено вчене звання доцента без захисту кандидатської дисертації.
У 1997 році за власним бажанням залишила роботу в інституті культури та зосередилася на дослідженнях у галузі валеології. Працювала доцентом кафедри валеології Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. Водночас продовжувала співпрацю з кафедрою книгознавства та фондознавства ХДАК. У рамках діяльності Міжнародного консорціуму Універсальної десяткової класифікації здійснювала наукову розробку класифікаційного розділу «Валеологія».
Залишила по собі наукову спадщину, що налічує понад 50 наукових і навчально-методичних праць. Була співавтором п’яти підручників і навчальних посібників, зокрема «Класифікація творів друку» (1973), «Предметний каталог. Система каталогів. Централізована каталогізація» (1975), «Систематизация произведений печати. Систематический каталог» (1982), «Предметизация произведений печати. Предметний каталог» (1992), «Аналітико-синтетична обробка документів» (1996). Ці праці й досі використовуються в освітньому процесі та практичній діяльності бібліотек в Україні.
Пішла з життя у лютому 2019 року.
