Мірошниченко Григорій Андрійович (29.11.1905, село Графське Вовчанського повіту Харківської губернії (тепер Чугуївський район Харківської області – рік і місце смерті невідомі) – бібліотекознавець, громадський діяч, директор (1949–1969) Харківської державної наукової бібліотеки імені В. Г. Короленка (ХДНБ), заслужений працівник культури УРСР, учасник Другої світової війни, підполковник у відставці.
Народився у родині незаможного селянина. Закінчив сільську школу. У 1921 – 1925 рр. навчався на факультеті насінництва Верхнє-Писарівської сільськогосподарської профшколи. Працював завідувачем сільських клубів та бібліотек у селах Тернова, Графське, Лосівка Вовчанського району. Протягом 1928 – 1932 рр. навчався на бібліотечному факультеті Всеукраїнського інституту комуністичної освіти (тепер Харківська державна академія культури, ХДАК). Працював заступником завідувача, завідувачем Центрального бібліотечного колектору УРСР (Харків). У 1934 – 1935 рр. викладав у Ніжинському бібліотечному технікумі (тепер Ніжинський коледж культури і мистецтв імені Марії Заньковецької).
Протягом 1933 – 1946 рр. перебував на військовій службі. У 1940–1945 рр. брав участь у бойових діях Другої світової війни. Протягом 1942–1943 рр. навчався у Військовій електротехнічній академії зв’язку (Томськ, РРФСР, тепер Військова академія зв’язку імені Маршала Радянського Союзу С. М. Будьонного, Санкт-Петербург, РФ). У 1946 р. після розформування військової частини у званні підполковника вийшов у відставку. До 1949 р. працював на відповідальних посадах Харківського обкому Комуністичної партії України та Харківського турбогенераторного заводу імені С. М. Кірова (тепер ПАТ «Турбоатом»).
У квітні 1949 р. за рішенням Комітету в справах культурно-освітніх установ УРСР Г. А. Мірошниченка призначено на посаду директора ХДНБ. Очоливши книгозбірню, спрямував зусилля на завершення післявоєнної відбудови, відновлення матеріально-технічної бази, бібліотечних фондів, системи каталогів та здійснення заходів з ліквідації недоліків і покращення роботи. У 1949 р. остаточно відремонтовано систему центрального опалення, у 1950 р. відкрито великий читальний зал на 240 посадкових місць та ін.
Григорію Андрійовичу належить значна роль у розгортанні науково-дослідної роботи в галузі бібліотекознавства та бібліографії УРСР; у відновленні та розвитку бібліотечної мережі Сходу України, яка була майже дезорганізована під час Другої світової війни. Знання бібліотечної професії та досвід керівної роботи дозволили йому зробити вагомий внесок у розвиток ХДНБ.
Провідні фахівці ХДНБ на чолі з директором брали участь у розробці основних питань бібліотекознавства і бібліографії, готували матеріали для розгляду на пленарних засіданнях міжвідомчих бібліотечних рад при міністерствах культури СРСР та УРСР. З квітня 1955 р. за наказом Міністерства культури УРСР фахівці ХДНБ почали надавати методичну, бібліографічну та практичну допомогу бібліотекам Ворошиловградської (тепер Луганська), Дніпропетровської, Запорізької, Полтавської, Сталінської (тепер Донецька), Сумської та Харківської областей. Задля розгортання цієї роботи Г. А. Мірошниченко прийняв рішення посилити групу методистів провідними фахівцями інших відділів за відповідними напрямами діяльності.
Під керівництвом директора ХДНБ з 1961 р. стала координаційним центром з організації довідково-бібліографічної роботи в бібліотеках міста та області; з 1963 р. почала здійснювати повне методичне керівництво бібліотеками Харківського обласного (промислового) управління культури; з 1964 р. – надавати систематичну допомогу бібліотекам зони, яка включала Харківську, Полтавську, Сумську, Донецьку, Луганську та Дніпропетровську області.
За сприяння Г. А. Мирошниченка розроблялися питання теорії і практики пропаганди технічної літератури в УРСР, готувалися методичні та бібліографічні матеріали, узагальнювався та впроваджувався кращий бібліотечний досвід. У 1966 р. за завданням Міністерства культури УРСР були розроблені проєкти положень: «Робота відділу технічної літератури обласної бібліотеки», «Робота відділу читального залу обласної бібліотеки», «Про відділ нотно-музичної літератури обласної бібліотеки»; в 1968 р. – проєкт «Положення про центральну міську бібліотеку» та ін.
Як досвідчений керівник, Григорій Андрійович надавав особливої уваги оновленню регламентуючих документів та роботі вченої ради. У 1950 р. затверджено «Статут бібліотеки», в який протягом 1956–1957 рр. внесені зміни. У 1963 р. розроблені нові проєкти статуту та структури бібліотеки, запропоновані практичні заходи з покращення роботи відділів, розроблені інструкції про порядок роботи окремих ділянок, профіль комплектування та ін. З 1962 р. у структурі вченої ради було створено тематичні секції, діяльність яких дозволяла вивчати практичні питання.
Опікуючись організацією диференційного обслуговування читачів Григорій Андрійович сприяв організації залів: періодики з відкритим доступом до журналів та газет; патентів; іноземної літератури з відкритим доступом та технічними засобами для вивчення іноземних мов; нотно-музичного зі стереофонічним програвачем та фортепіано.
У 1953 р. для ознайомлення читачів з бібліографічними джерелами, з правилами бібліографічного опису було започатковано проведення семінарів з бібліотечно-бібліографічної грамотності. Для читачів проводилися екскурсії бібліотекою. У 1956 р. в практику роботи запроваджено масові перегляди літератури. У 1962 р. до проведення масових заходів було залучено фахівців спеціалізованих відділів та залів.
Григорій Андрійович брав активну участь у масовій роботі, особисто виступав на зустрічах з харківськими письменниками, літературних вечорах. Підтримував спілкування з читацьким активом, протягом 20 років був беззмінним доповідачем на читацьких конференціях. З ініціативи директора наукові працівники ХДНБ взяли участь у 9-й конференції жінок-вчених Харкова (1952).
Г. А. Мірошниченко був обізнаний у всіх питаннях бібліотечної роботи, проблемні вирішував професійно та ефективно. Особливої уваги надавав створенню систематичного каталогу. Під його керівництвом у 1963 р. розпочато реорганізацію систематичних каталогів і картотек за новими схемами ББК.
Опікувався впровадженням технічних засобів та розширенням площ книгозбірні. У 1968 р. директором було погоджено питання будівництва нового книгосховища у відділі капітального будівництва Міністерства культури УРСР, що дозволило розпочати підготовчі роботи.
Щороку провідні фахівці бібліотеки та особисто директор готували статті, консультації, інформаційні повідомлення до фахових видань, бібліографічних бюлетенів, обласних газет («Красное знамя», «Соціалістична Харківщина»), багатотиражних заводських газет. А також брали участь в обговоренні проєктів тематичних планів збірника «Библиотеки СССР», журналів «Библиотекарь», «Наука і життя», газети «Советская культура» та ін. На телебаченні транслювалися сюжети про бібліотечні заходи, по московському, київському та місцевому радіо лунали передачі про бібліотеку. На прохання Держлітвидаву УРСР обговорювалася серія літературних портретів українських письменників (1960).
Григорій Андрійович намагався наповнювати новим змістом наукову роботу бібліотеки та брав участь у розробці наукових тем. У той час значну частину наукової роботи складав аналіз діяльності бібліотек республіки як в цілому, так і з окремих питань бібліотечної справи (пропаганда технічної літератури, видавнича діяльність обласних бібліотек та ін.). Значне місце в науковій роботі посідало рецензування підготовлених до видання матеріалів обласних бібліотек, текстів виступів на республіканських та зональних семінарах-нарадах. Складалися програми науково-практичних конференцій, республіканських нарад і семінарів, готувалися доповіді, методичні лекції до цих заходів.
У 1951 р. 66 працівників бібліотеки, які мали вищу освіту та досвід бібліотечної роботи, самостійно розробляли окремі теми з бібліографії та бібліотекознавства, писали реферати, доповіді, наукові статті та ін. Розроблялися такі локальні теми: «Принципи побудови систематичного каталогу ХДНБ», «Методика організації читацького систематичного каталогу», «Індивідуальне керівництво читанням», було проведено соціологічне дослідження з вивчення читацького попиту, під час якого здійснено анкетування 300 респондентів, за результатами у 1954 р. проведено звітну конференцію. Тривали дослідження «Вивчення читацьких інтересів у бібліотеках Харкова» (1968–1970), «Науково-практичні конференції з питань бібліотечної справи» (1968) та ін.
ХДНБ здійснювала організаційно-методичне керівництво та надавала кваліфіковану практичну допомогу бібліотекам зони та республіки шляхом аналізу стану бібліотечної справи в областях, бригадних виїздів та відвідувань обласних, міських, районних, сільських та профспілкових бібліотек. Розроблялися заходи з поліпшення їх роботи, підготовки методичних та бібліографічних посібників, вивчення, узагальнення та впровадження досвіду роботи бібліотек; підвищення кваліфікації бібліотечних робітників, організації семінарів, участі в республіканських семінарах і нарадах, наукових конференціях. З 1952 р. з багатьма бібліотеками області та УРСР був налагоджений письмовий зв’язок (листування).
Велику організаційну роботу колектив бібліотеки на чолі з директором здійснив для проведення у Харкові міжреспубліканського семінару-наради з питань пропаганди технічної літератури (20 грудня 1955 р.). У семінарі взяли участь 450 бібліотечних працівників з різних республік СРСР.
Під керівництвом Г. А. Мірошниченка ХДНБ спільно з управлінням бібліотек Комітету зі справ культурно-просвітницьких установ УРСР у жовтні 1951 р. провели республіканську теоретичну конференцію з питань бібліографії, в роботі якої взяли участь 300 бібліотечних працівників з Києва, Харкова, Одеси, Сталіна (тепер Донецьк), Дніпропетровська та інших міст. Григорій Андрійович на цій конференції доповідав про довідково-бібліографічну роботу ХДНБ. За результатами конференції було видано збірник матеріалів.
Неодноразово на базі ХДНБ проводилися семінари-наради директорів наукових бібліотек УРСР.
Значну увагу Г. А. Мірошниченко приділяв підвищенню кваліфікації бібліотечних кадрів зони. Під його керівництвом працівниками науково-методичного відділу було запроваджено обласні, міські, кущові семінари, заняття з окремими групами бібліотечних робітників, методичні наради, практикуми, екскурсії тощо. На республіканському семінарі-нараді працівників міжбібліотечного та заочного абонемента обласних бібліотек директор доповідав про стан та завдання МБА (1964 ); у травні 1965 р. на республіканському семінарі-нараді завідувачів читальних залів обласних і центральних міських бібліотек учасники заслухали його доповідь про завдання співробітників читальних залів у роботі на допомогу промисловому та сільськогосподарському виробництву тощо.
Співпрацюючи з міським відділом культури, книгозбірня влаштовувала комплекс організаційних заходів. У 1953 р. було проведено конференцію бібліотечних працівників Харкова, на якій Григорій Андрійович ознайомив учасників з досвідом роботи ХДНБ з читачами та допомоги бібліотекам Харківщини. У 1961 р. з ініціативи провідних працівників ХДНБ проведено нараду фахівців бібліотек Харкова з розв’язання питань координації довідково-бібліографічної роботи у регіоні.
Під керівництвом Мірошниченка у 1950 р. було запроваджено бібліотечне учнівство як метод підготовки кадрів для сільських бібліотек та проведено теоретичну конференцію з обміну досвідом «Метод пропаганди передових знань в бібліотеці». У 1956 р. ХДНБ взяла на себе керівництво постійним семінаром бібліотекарів, у межах якого щороку методисти кабінету бібліотекознавства організовували заняття, в яких брали участь викладачі Харківського державного бібліотечного інституту (ХДБІ, тепер ХДАК), наукові працівники бібліотеки та особисто директор. При філіалі для дітей та юнацтва працював постійний семінар бібліотекарів шкільних, районних та дитячих бібліотек. Провідні фахівці філіалу брали участь у семінарах-нарадах працівників дитячих бібліотек УРСР.
Директор особисто здійснював контроль за виконанням планів надання методичної допомоги обласним бібліотекам. Неодноразово очолював бригадні виїзди до обласних універсальних наукових бібліотек (ОУНБ), в 1959 р. – Дніпропетровської ОУНБ, у 1965 р. – Донецької ОУНБ, у 1966 р. – Полтавської ОУНБ. В 1966 р. доповідав на зональному семінарі методистів про стан організаційно-методичної роботи обласних методичних центрів (м. Суми). Виїжджав до Дергачівського (нині у складі Харківського), Вовчанського (нині у складі Чугуївського), Ізюмського та інших районів задля надання методичної допомоги бібліотечним радам та бібліотекам Харківської області.
Григорій Андрійович приділяв значну увагу виробничому навчанню співробітників книгозбірні, враховуючи профіль роботи кожного з них. Заохочував колектив вивчати досвід провідних бібліотек СРСР та УРСР, з цією метою окремі працівники щороку виїжджали в наукові відрядження до провідних бібліотек. Для підвищення кваліфікації співробітників організовувалися лекції з питань бібліотечної роботи. У 1953 р. директор підтримав ідею проведення конференції молодих спеціалістів – працівників ХДНБ, яка згодом стала традиційною. За результатами роботи конференції видавалися матеріали.
Г. А. Мірошниченко брав участь в обговоренні та вирішенні питань розвитку бібліотечної справи СРСР та УРСР, кілька разів на рік виїжджав до Комітету в справах культурно-освітніх установ при Раді Міністрів УРСР, з 1953 р. – до Міністерства культури СРСР та Міністерства культури УРСР на наради, семінари-наради, засідання колегій, пленарні засідання міжвідомчих рад. Виїжджав у відрядження до ЦК КПРС (1953), в 1958 р. та 1962 р. – до Державної бібліотеки СРСР імені В. І. Леніна (нині Російська державна бібліотека). З метою вивчення досвіду інших бібліотек відвідав у 1956 р. Державну публічну бібліотеку імені М. Є. Салтикова-Щедріна (тепер Російська національна бібліотека, Санкт-Петербург), у 1964 р. – бібліотеки м. Риги (Латвія). У 1967 р. брав участь у науково-практичній конференції Державної республіканської бібліотеки УРСР ім. КПРС (тепер Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого), у семінарі-нараді директорів державних наукових бібліотек (м. Львів). Теми його доповідей були актуальними та резонансними.
Під керівництвом Г. А. Мірошниченка за досягнення в розвитку науки і культури ХДНБ нагороджено Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР (1956). У 1964 р. ХДНБ першою серед наукових бібліотек СРСР отримала звання «Бібліотека відмінної роботи». За успіхи в організації бібліотечної справи, пропаганди книги та участь у Всесоюзному громадському огляді бібліотеку відзначено Дипломом І ступеня оргкомітету огляду та за успіхи в культурному обслуговуванні трудящих – Почесною грамотою Міністерства культури СРСР та Центрального комітету профспілки працівників культури (1967).
Професійні обов’язки Григорій Андрійович поєднував з педагогічною діяльністю: викладав курс фондів і каталогів на бібліотечному факультеті ХДБІ. Неодноразово призначався головою Державної екзаменаційної комісії ХДБІ. Протягом 10 років (1950–1960) обирався депутатом Київської районної ради депутатів трудящих.
За доблесну військову службу Г. А. Мірошниченко нагороджений орденами Червоної зірки (1940), Вітчизняної війни ІІ ступеня, медалями «За боевые заслуги», «За оборону Ленинграда» (1944), «За Победу над Германией в Великой Отечественной войне 1941–1945 гг.» (1945), ювілейними медалями.
Нагороджений знаком Міністерства культури СРСР «За відмінну роботу», почесними грамотами Міністерства культури УРСР, іменним годинником. За особистий внесок у розвиток української культури в 1966 р. Г. А. Мірошниченку було присвоєне почесне звання «Заслужений працівник культури УРСР».
Після виходу на пенсію за заслуги перед республікою рішенням комісії при Раді Міністрів УРСР від 12.09.1969 р. Г. А. Мірошниченку встановлено персональну пенсію (довічно).
