Надель Хацкель Соломонович
Надель Хацкель Соломонович (5.09.1905, Ковно (нині – Каунас, Литва) – 26.01.1968, Харків) – український бібліограф, літературознавець, етнограф, співробітник Центральної наукової бібліотеки Харківського державного університету (нині Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна), Харківської державної наукової бібліотеки імені В. Г. Короленка (ХДНБ).
Народився у родині кантора. З 1915 р. через військові дії Німеччини проти Литви родина Наделів була вимушена змінювати місця проживання. 1916 р. Наделі опинилися у м. Ногайськ (нині – Приморськ Запорізької обл.), де Хацкель вступив до місцевого реального училища. Після смерті батька у 1919 р. у 14-річному віці був вимушений залишити училище та влаштуватися на роботу. 1922 р. після смерті матері переїхав до Харкова, де мешкали його родичі. Працював у різних місцях, у т. ч. в бібліотеках.
1925 р. був прийнятий до Харківської державної бібліотеки імені В. Г. Короленка (згодом Харківська державна наукова бібліотека імені В. Г. Короленка, ХДНБ), де обіймав посади бібліотекаря, пізніше – бібліографа і працював 10 років.
Одночасно (1925–1929 рр.) навчався на курсах іноземних мов. З 1928 р. почав публікуватися. Протягом 1931–1934 рр. вчився у Харківському вечірньому університеті «Робос» при Всеукраїнському інституті комуністичної освіти (ВУІКО). За сумісництвом завідував бібліотекою Харківського єврейського машинобудівного технікуму. 1935 р. був переведений Наркомпросом до Києва, де зайняв посаду бібліографа у Центральному бібліотечному колекторі Наркомосу УСРР. Водночас навчався на заочному відділенні бібліотечного факультету Київського педагогічного інституту.
У 1936 –1941 рр. Х. С. Надель працював консультантом-бібліографом Науково-методичного кабінету бібліотекознавства і масової бібліографії Наркомосу УСРР; за сумісництвом з 1937 р. по 1941 р. був заступником директора державної єврейської бібліотеки ім. М. Вінчевського (Київ).
Х. С. Надель активно друкувався в періодичних виданнях, його праці виходили й окремими брошурами. Він писав статті бібліотекознавчого та літературознавчого характеру, створив низку бібліографічних пам’яток і списків, присвячених письменникам Шолом-Алейхему, М. Горькому, М. Островському, М. Коцюбинському, І. Франку, Шота Руставелі та багатьом іншим. У польській газеті «Glos radziecki» публікував бібліографічні огляди літератури народів СРСР: азербайджанської, білоруської, вірменської, грузинської, казахської та узбецької.
У 1941 р. Хацкель Соломонович з родиною переїхав до Харкова. У червні-серпні працював консультантом-бібліографом відділу літератури мовами народів СРСР у ХДНБ. З серпня по листопад 1941 р. воював на фронті, але через хворобу серця його комісували. У грудні 1941 р. Наделі евакуювалися до Кзил-Орди (Казахська РСР) . Там до квітня 1943 р. Хацкель Соломонович викладав англійську мову в школі, завідував хатою-читальнею в колгоспі «Кооператор» Сир-Дар’їнського району Кзил-Ординської області. З квітня 1943 р. до кінця серпня 1945 р. керував бібліотекою Кзил-Ординського педінституту, яка обслуговувала викладачів і студентів Об’єднаного українського університету (Харківський державний університет ввійшов до його складу під час війни).
По закінченні війни Х. С. Надель з родиною повернувся до Харкова і у вересні 1945 р. почав працювати в Центральній науковій бібліотеці Харківського державного університету (ЦНБ ХДУ, нині ЦНБ ХНУ ім. В. Н. Каразіна). Спочатку – тимчасово на посаді бібліотекаря «…за рахунок коштів, призначених на переоблік і переінвентарізацію книжкових фондів», як сказано в наказі по ЦНБ. Але 6 березня 1946 р. вийшло розпорядження «…вважати [Х. С. Наделя] на постійній роботі на посаді завідувача науково-бібліографічним відділом». Цей відділ фактично був відтворений ним після війни. Х. С. Наделем також організовано згуртований колектив висококваліфікованих фахівців відділу. З другої половини 1940-х років під керівництвом Хацкеля Соломоновича працювали бібліографи П. А. Штангей, В. Г. Мухіна, В. А. Станішевський, В. К. Мазманьянц, М. Г. Швалб, Р. А. Ставинська, Е. С. Беркович, М. Л. Штрайміш.
Завдяки діяльності Х. С. Наделя укладання бібліографічних покажчиків стало упорядкованим і систематичним, а також одним з пріоритетних напрямків роботи відділу. Розпочато створення розгалуженої системи бібліографічних покажчиків – біобібліографічних, посібників на допомогу науковому та навчальному процесам, покажчиків, що розкривають зміст періодичних видань ХДУ.
На початок 1950-х років доробок самого Х. С. Наделя становив близько 100 публікацій, серед яких були праці з питань бібліографознавства, бібліотекознавства та літературознавства. Його внесок у бібліотечну справу був гідно оцінений: починаючи з 1925 р. він неодноразово нагороджувався преміями (у Харкові, Києві, Кзил-Орді), у післявоєнні роки в ЦНБ йому щороку виносилися подяки, він був відзначений як відмінник праці.
Проте під час сталінських репресій 10 березня 1951 р. Х. С. Надель був звільнений з посади завідувача бібліографічним відділом «за скороченням штатів», як сказано в наказі по ЦНБ. Насправді, Хацкель Соломонович був заарештований і засуджений за 58-ю статтею: його звинувачували у тому, що його праці друкувалися в американській єврейській пресі і він був у дружніх стосунках з «ворогами народу» – єврейськими акторами і письменниками Москви і Києва. Надель відбував термін у таборі у м. Маріїнську Кемеровської області. Повернувся до Харкова наприкінці 1954 р., був реабілітований у 1956 р.
З липня 1955 р. протягом восьми місяців працював тимчасово. Після реабілітації у жовтні 1956 р. був призначений тимчасово виконуючим обов’язки завідуючого відділом обслуговування та книгосховища ЦНБ; через два роки переведений на посаду заступника завідувача цього відділу.
Х. С. Надель і надалі брав участь у підготовці бібліографічних видань ЦНБ. Серед його праць найбільш значущими є бібліографічні посібники, присвячені хіміку М. А. Ізмайлову, історикам П. Г. Ріттеру, А. П. Ковалевському і К. Е. Гриневичу, систематичний покажчик до часопису «Східний світ» – «Червоний Схід» (1927–1931), видання «Труды географов Харьковского государственного университета им. А. М. Горького. 1956–1966 гг.», статті з питань каталогізації та бібліографування літератури, зокрема літератури Азії та Африки, історико-бібліографічний нарис «Индология в Харьковском университете за полтора века» («Народы Азии и Африки», 1964, № 2) та ін.
Після смерті дружини (у 1959 р.), а також внаслідок участі у воєнних діях і перебування в ув’язненні здоров’я Х. С. Наделя значно погіршилося. 1966 р. під час відрядження до Москви у нього стався інфаркт у важкій формі, після чого, повернувшись додому, він прожив півтора року. Помер Хацкель Соломонович 26 січня 1968 р. У некролозі, опублікованому в газеті «Харківський університет» за 6 лютого 1968 р., про нього йшлося як про чуйну людину, уважного керівника і талановитого організатора.
Творча спадщина Х. С. Наделя становить понад 150 праць. На жаль, багато джерел у Харкові нині недоступні: майже всі праці Х. С. Наделя 1920–1940 років, що вийшли окремими виданнями, були вилучені з бібліотек, як і публікації інших репресованих осіб. Крім того, література мовою ідиш (у т. ч. періодичні видання) пізніше, за невеликим винятком, була списана з фондів бібліотек. Із праць Наделя того часу збереглися лише ті, що були опубліковані в українських журналах та газетах, а також бібліографічні посібники кінця 1940 – початку 1950 років. Повніше в бібліотеках представлені його публікації кінця 1950 – 1960 років. Проте практично всі праці Х. С. Наделя відображені у картотеці, складеній до 80-річчя від дня його народження бібліографами ЦНБ Р. А. Ставинською та М. Г. Швалбом у 1985 р. Доповнена версія цього покажчика в електронному вигляді розміщена у репозиторії Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.