Фрідьєва Надія Яківна (12.12.1894, м. Челябінськ Оренбурзької губ., Рос. імперія – 17.12.1982, Харків) – видатна українська бібліотекознавиця, одна з фундаторів Харківської бібліотечної школи, засновниця вищої бібліотечної освіти в Україні.
Народилася у сім’ї службовця: батько був бухгалтером у Златоустівській земській управі, мати – домогосподарка. Рано залишилася сиротою і до 16 років виховувалася в родині тітки.
Після закінчення з медаллю Уфімської жіночої гімназії (1910) два роки працювала народною вчителькою в сільській школі Златоустівського земства.
У 1913 р. вступила до Петербурзького сільськогосподарського інституту, але на 4 курсі через тяжкий матеріальний стан сім’ї була змушена залишити навчання і повернутися додому. З 1916 р. одночасно працювала завідувачкою бібліотеки у с. Шаран та заввідділом позашкільної освіти у Белебеєвському повіті Уфімського губернського земства.
З 1918 р. – губернський інструктор з бібліотечної роботи відділу позашкільної освіти в м. Уфа. Згодом переїхала до Томська, де з 1919 р. очолювала показову бібліотеку культурно-освітнього кооперативу, а в 1920–1921 рр. працювала інструктором з бібліотечної роботи Губполітосвіти.
У цей час з’являються її перші публікації в журналі «Томський кооператор» з бібліотечних питань: «Завдання центральної бібліотеки», «Техніка народної бібліотеки», «Інструктивні вказівки з бібліотечної техніки», «Шляхи позашкільного будівництва».
У 1921 р. Надія Яківна переїхала до України, у Київ. Працювала в Українському науково-дослідному інституті книгознавства (УНІК), очолювала секцію соціології книги. Була губернським інструктором з бібліотечної роботи, методистом Губполітосвіти.
Організувала та очолила кабінет бібліотекознавства в Центральній робочій бібліотеці (нині Національна бібліотека України ім. Ярослава Мудрого), а також Київське бібліотечне об’єднання.
Саме в київський період своєї діяльності брала активну участь у роботі важливих бібліотечних форумів: Першого бібліотечного з’їзду РСФРР (1924), Першого Всеукраїнського з’їзду бібліотечних працівників (1926) та інших значущих професійних заходів.
У 1928 р. переїхала до Харкова і за дорученням Народного комісаріату освіти України стала організатором першого в УСРР бібліотечного факультету в Харківському інституті народної освіти (ХІНО, з 1931 р. – Всеукраїнський інститут комуністичної освіти, ВУІКО; згодом заклад перейменовано в Український бібліотечний інститут, з 1939 р. – Харківський державний бібліотечний інститут, нині Харківська державна академія культури). Фрідьєва – перший декан факультету і керівник кафедри бібліотекознавства. Виконувала обов’язки професора.
На факультеті здійснювалася підготовка організаторів бібліотечної справи, згодом – організаторів-методистів. Розробка навчальних планів підготовки бібліотечних фахівців, програм, методичних матеріалів вимагала потужних організаторських здібностей, високої педагогічної майстерності. На бібліотечному факультеті за керівництва Фрідьєвої постійно збільшувався контингент студентів. Так, якщо у 1933–1934 рр. навчалося 222 студенти, то у 1934–1935 рр. на перший курс було прийнято 300 студентів, а в наступному навчальному році – 500.
Н. Я. Фрідьєва також започаткувала в Україні підготовку наукових і науково-педагогічних кадрів для бібліотечної галузі. За її ініціативи у ВУІКО 1931 року було відкрито першу в Україні аспірантуру при кафедрі бібліотекознавства з методики роботи з читачем та літератури для дітей і бібліографії.
Водночас Н. Я. Фрідьєва вела активну викладацьку діяльність, читала для студентів навчальні курси «Методи роботи з читачем», «Методика викладання бібліотечних дисциплін», «Зміст та методи бібліотечної роботи».
Базовою науковою темою і основною навчальною дисципліною, яку викладала Н. Я. Фрідьєва, була методика роботи з читачами і керівництво читанням. Особливе місце в її наукових працях займають соціологічні дослідження, присвячені цим напрямам. У ці часи в радянському бібліотекознавстві почали формуватися методологічні основи теорії керівництва читанням. Н. Я. Фрідьєва вважала, що дослідження проблем читання і читачів, зокрема керівництво читанням, є головними для бібліотекознавців. Займалася розробкою методики бібліотекознавчих досліджень та вивчення читачів. За її активної участі була розроблена «Анкета в деле исследования состояния библиотек Украины, их работы с читателем» (1928 р.). У співавторстві з Д. А. Баликою Н. Я. Фрідьєвою була підготовлена фундаментальна робота «Изучение читателей: опыт методики» (1927–1928 рр.). Це було одне з перших соціологічних досліджень з цієї проблематики, протягом багатьох десятиліть воно займало провідне місце серед праць з теорії читання. Різні аспекти цієї теми досліджені науковицею також в інших працях (наприклад, «Читатель киевских политпросветских библиотек в 1926–1927 гг…»).
Статті Н. Я. Фрідьєвої з зазначеного напрямку також публікувалися в «Трудах УНИК», у періодичних виданнях, зокрема журналі «Красный библиотекарь» (з 1924 р. була постійним працівником цього видання; на його сторінках надруковано понад 20 її статей, в яких розглядалися актуальні на той час проблеми бібліотечної справи).
Надію Яківну цікавили й психологічні аспекти сприйняття книги. Це знайшло відображення в рецензії «Влияние чтения на волевую деятельность человека» (на роботу відомого російського бібліотекознавця М. О. Рубакіна «Психология читателя и книги: краткое введение в библиологическую психологию», 1929).
Увага науковиці також була спрямована на загальнотеоретичні та методологічні основи бібліотекознавства. Починаючи з 30-х років вона працювала над цією проблемою. Це був період активного формування теоретичних засад бібліотекознавства. Н. Я. Фрідьєва відносила бібліотекознавство до циклу наук про культуру, наполягала на тому, що це суспільна наука, а не технологічна дисципліна, як вважали деякі бібліотекознавці того часу. Визнавала бібліотекознавство самостійною наукою, а не складовою книгознавства, як пропонувалося іншими фахівцями. Брала активну участь в обговоренні питань взаємозв’язків бібліотекознавства з іншими науками (педагогіка, психологія).
У 1935 р. через необґрунтовані та несправедливі звинувачення в меншовицькому ідеалізмі, буржуазному націоналізмі та інших «гріхах» Фрідьєва була змушена залишити педагогічну діяльність. Звинувачення пролунало від колег по кафедрі, що було поширеною практикою в ті роки. Надію Яківну змусили частково визнати свої помилки. В інституті розпочалися «чистки», арешти. Не допомогли ні попередні заслуги, ні звання ударника-стахановця. У 1935 р. Фрідьєва переходить до Центральної наукової бібліотеки Харківського державного університету (нині Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна), де в 1935–1941 рр. працює вченим секретарем. У 1935 р. закінчила марксистсько-ленінський університет (1,5 роки), організований в Харкові для наукових працівників, курс якого повторно пройшла у 1941 році.
Під час німецької окупації м. Харкова не мала змоги виїхати з міста, працювала різноробочою з ремонту бруківки, укладчицею в сірниковій майстерні.
Після деокупації Харкова у 1943 р. повернулася до Центральної наукової бібліотеки університету, з колективом якої відроджувала діяльність книгозбірні. Працювала заступником директора з наукової роботи, а згодом –бібліографом з філософії, педагогіки і психології (до 01.09.1947 р.).
Одночасно у вересні 1944 р. була призначена деканом бібліотечного факультету, завідувачкою кафедри бібліотекознавства Харківського державного педагогічного інституту (нині Харківський національний педагогічний університет ім. Григорія Сковороди). Спочатку, пам’ятаючи про звинувачення в буржуазному націоналізмі тощо, висунуті проти неї в 30-ті рр., Надія Яківна відмовилася від посади, але за проханням студентів прийняла пропозицію. У цьому інституті Н. Я. Фрідьєва працювала до 1 вересня 1947 р.
З відновленням діяльності Харківського державного бібліотечного інституту 1947 р. повернулася до закладу. Спочатку виконувала обов’язки декана бібліотечного факультету, потім завідувала кафедрою бібліотекознавства.
У цей період Н. Я. Фрідьєва працює над дисертацією. Для її захисту було необхідно здати кандидатський мінімум (тоді – іспити з діалектичного та історичного матеріалізму, англійської мови, історії бібліотечної справи і бібліотекознавства). У 1949 р. рішенням Президії Вищої атестаційної комісії СРСР Н. Я. Фрідьєвій було дозволено без диплома про вищу освіту здати іспити при Московському державному бібліотечному інституті ім. В. М. Молотова. Протягом 1950–1951 рр. Н. Я. Фрідьєва успішно здала кандидатський мінімум, і 1953 р. Міністерство культури СРСР допустило її до захисту дисертації.
13 жовтня 1954 р. Н. Я. Фрідьєва захистила кандидатську дисертацію «Публічна, громадська і безплатні народні бібліотеки м. Харкова до 1917», що стала першою в УРСР за напрямом «бібліотекознавство». Їй було присвоєно вчений ступінь кандидата педагогічних наук, а рішенням ВАК від 09.09.1959 р. затверджено у вченому званні доцента кафедри бібліотекознавства.
Науковий доробок Н. Я. Фрідьєвої налічує понад 70 праць. До напрацювань вченої належить визначення бібліотекознавства як суспільної науки про роботу бібліотек і бібліотечної справи, їх організацію і методи роботи, що для того часу було передовим. Провідні радянські бібліотекознавці (О. С. Чубар’ян, Ю. В. Григорьєв, І. М. Фрумін) дійдуть до цього тільки через десятиліття.
Н. Я. Фрідьєва однією з перших у радянському бібліотекознавстві розмежувала поняття «об’єкт» і «предмет» бібліотекознавства. Об’єктом вона вважала бібліотеку, а предметом – функції бібліотеки. Ці питання були дискусійними завжди: і в ту пору, і в пострадянський період. У 60-ті роки Н. Я. Фрідьєва рецензувала доповідь німецького професора Х. Кунце «Бібліотекознавство як наука і предмет викладання у ВНЗ», подану на міжнародну конференцію представників вишів соціалістичних країн (Берлін, 1962 р.). Пізніше вона отримала запрошення прочитати в Берліні лекції з наукових основ бібліотекознавства, проте поїздка не відбулася, оскільки пропозицію не підтримало вище керівництво.
У 1963 р. Н. Я. Фрідьєва підготувала монографію «Жизнь для просвещения народа: (о деятельности Х. Д. Алчевской)».
У 1966 р. їй присвоєне звання заслуженого працівника культури УРСР. У 1967 р. Харківський державний інститут культури та бібліотечна громадськість відзначали 50-річний ювілей її діяльності на професійній ниві. Студенти режисерського відділення створили фільм про Н. Я. Фрідьєву «50 років у строю», який на фестивалі аматорських фільмів (1967 р.) отримав золоту медаль.
У червні 1970 р. Надія Яківна вийшла на пенсію. Пізніше у співавторстві з З. В. Гімальдіновою підготувала розділ навчального посібника «Історія бібліотечної справи в Україні (1917–1932 рр.)» (1975).
17 грудня 1982 року Н. Я. Фрідьєва пішла з життя. Вона належить до плеяди видатних бібліотекознавців ХХ ст., а її творча спадщина є актуальною й дотепер.