Габель Маргарита Орестівна (1(13).11, за іншими даними 31.10 (12.11). 1893, Харків – 5.02.1981, Харків) – український учений-літературознавець, книгознавець, бібліотекознавець, бібліограф, педагог вищої школи, бібліотекар, керівник книгознавчої групи (1934–1939), завідувачка відділу стародруків, рідкісних видань і рукописів Харківської державної наукової бібліотеки ім. В. Г. Короленка (1940–1941, 1944–1949); кандидат філологічних наук (1940), доцент (1940).
Народилася у русифікованій польській сім’ї, батько – Орест (Орест-Октавіан) Мартинович Габель, мати – Августина Станіславівна, народжена Сінькєвіч, обидва – активні учасники визвольного руху в Російській імперії у 1870–1880-х роках, працівники Харківської громадської бібліотеки.
У 1912 р. закінчила Харківську жіночу гімназію Покровської та Ільяшової і поступила на історико-філологічний факультет Харківських вищих жіночих курсів (з 1919 р. були об’єднані з університетом), закінчила історичне (1916 ) та словесне (1919 ) відділення; свідоцтво про успішне закінчення університету 1919 р. – за підписами голови екзаменаційної комісії М. Ф. Сумцова та секретаря комісії О. І. Білецького.
З 1920 р. працювала у Харківському університеті, в різних інституціях, що були створені на його основі: у 1921–1925 рр. була асистентом кафедри історії російської літератури та за сумісництвом – бібліотекарем кабінету літератури, у 1922–1925 рр. – аспірантом науково-дослідної кафедри історії європейської культури Харківського інституту народної освіти (ХІНО), у 1925–1929 рр. – науковим співробітником тієї ж кафедри і кафедри письменства (літературознавства), викладачем історії російської та західноєвропейської літератури на кафедрі літературознавства, з 1929 р. – доцентом кафедри історії російської літератури ХІНО, у 1930–1931 рр. – доцентом кафедри історії літератури Інституту професійної освіти. Викладала також на робітничих факультетах при Харківському технологічному інституті та Харківській обласній спілці профспілок (1922–1925), а після тривалої перерви у педагогічній діяльності, у 1938–1941 рр. працювала доцентом одночасно у Харківському державному педагогічному інституті та Харківському державному університеті. М. О. Габель, учениця видатного українського філолога О. І. Білецького, сформувалася як високопрофесійний педагог вищої школи, літературознавець-русист; основним об’єктом її досліджень була російська література XVIII–XIX ст. та фольклор. 1940 р. М. О. Габель захистила кандидатську дисертацію, присвячену ідейно-художнім особливостям «Історії одного міста» М. Є. Салтикова-Щедріна.
У 1931–1932 рр. завідувала бібліографічно-книгознавчою бібліотекою Української книжкової палати, у 1932–1933 рр. – бібліотекою кабінету іноземної освіти Українського науково-дослідного інституту педагогіки. З 1929 р. (з перервами) працювала у Харківській державній науковій бібліотеці ім. В. Г. Короленка (ХДНБ): завідувачкою іноземного відділу (1929–1930), з грудня 1933 р. консультантом-бібліографом та книгознавцем. М. О. Габель стала ініціатором поновлення систематичної роботи із формування та зберігання колекцій бібліотечних раритетів, що було розпочато у 1900-х роках і припинено наприкінці 1910-х років. У 1934 р. М. О. Габель очолила книгознавчу групу відділу зберігання фондів, у звітах бібліотеки вперше з’являється підрозділ «Робота з книжковими цінностями». Пошукова робота цієї групи у 1934–1936 рр. супроводжувалася науковим описом виявлених пам’яток, визначилися три основні напрямки її діяльності: історичний (виявлення у фондосховищі, опис і каталогізація стародруків, «історико-революційних видань», книг з автографами видатних діячів науки і культури); мистецтвознавчий (опис поліграфічних шедеврів, ілюстрованих та інших художньо оформлених видань); краєзнавчий (формування колекції харківського друку). Для новоутвореного фонду книжкових пам’яток було виділено ізольовану територію у фондосховищі. 1936 р. книгознавчу групу було переведено до науково-методичного відділу бібліотеки. Набули розвитку нові форми роботи, серед яких – історико-книгознавче вивчення складу сформованих колекцій, пошук та науковий опис рукописних пам’яток, виконання довідок з історії книжкової культури різних епох, підготовка експозицій з колекцій рідкісних та цінних видань, підготовка та проведення книгознавчих «лекцій-виставок» та екскурсій до фондосховища. М. О. Габель розроблялись теоретико-книгознавчі питання, зокрема – критеріїв книжкової рідкості та цінності.
Книгознавцями ХДНБ під керівництвом М. О. Габель було створено корпус наукових описів вітчизняних та іноземних стародруків, інших пам’яток друку та писемності, закладено основи системи карткових каталогів рідкісних книг (алфавітного, систематичного та хронологічного) і спеціалізованих картотек (рукописних книг та архівних матеріалів, ілюстрованих видань, портретів та ілюстрацій у рідкісних виданнях, нелегальних видань та друків, заборонених царською цензурою; друків доби Великої французької революції, рідкісних харківських видань та ін.). М. О. Габель була організатором кількох великих книжкових виставок у ХДНБ, де експонувались, поміж інших видань, і раритети бібліотеки. Найбільш масштабною серед цих експозицій була Пушкінська виставка 1937 р. (керівник-організатор – М. О. Габель, організатори – С. М. Ставровський та Г. В. Фрізман).
У січні 1940 р. книгознавчу групу науково-методичного відділу було реорганізовано у самостійний підрозділ бібліотеки – відділ старого друку та рідкісних видань. (Зауважимо, що у документації ХДНБ того часу трапляються й інші формулювання назви: відділ стародруків та музейної книги, відділ рідкісних видань і рукописів). До штату відділу увійшло три наукових співробітники та старший бібліотекар, завідувачем призначено М. О. Габель. Головним науковим завданням нового підрозділу, як воно сформульовано у плані роботи відділу на 1940 р., було «вивчення фондів ДНБК з боку їх цінності – історичної, художньої, книгознавчої». Основні напрямки роботи книгознавчої групи набули подальшого розвитку в діяльності відділу: формування та збереження колекцій стародруків, рідкісних та цінних видань; експертиза («встановлення рідкості та унікальності») та опис книжкових пам’яток; виявлення й опис видань, заборонених царським урядом (підцензурних і безцензурних), вивчення та опис книжкової графіки, виявлення й опис пам’яток регіонального (харківського) друку, створення відповідних картотек; опис та каталогізація документів рукописного фонду бібліотеки; інформаційно-довідкова та екскурсійна робота. Розроблено було й управлінську та технологічну документацію, починаючи з положення про відділ і завершуючи інструкціями, серед останніх – інструкція з опису кириличних стародруків, інструкція з опису стародруків латиною, інструкція з опису та каталогізації рукописних книг і архівних документів, інструкція з опису портретів та ілюстрацій у стародруках та рідкісних виданнях. Розроблялись і перспективні плани роботи відділу, зокрема, з підготовки постійних книгознавчих експозицій, підготовки видань і публікацій за матеріалами сформованих колекцій, що наближало цей бібліотечний підрозділ до наукової інституції музейного типу. Відповідно у проєкті розширення бібліотеки 1939 р., розробленому О. М. Бекетовим, присутній «Музей старовинної книги».
М. О. Габель брала участь у розробці десяткової класифікації для педагогічних бібліотек, активно працювала як бібліограф. Вийшли друком підготовлені нею бібліографічні покажчики публікацій, присвячених творчості О. С. Пушкіна (1937, у співавторстві) та Л. М. Толстого (1936). Під редакцією М. О. Габель опублікований бібліографічний покажчик «Русские писатели XIX века о Т. Г. Шевченко» (1941).
Під час війни, з вересня 1941 р. М. О. Габель перебувала в евакуації, у 1942–1943 рр. працювала бібліографом у Державній бібліотеці ім. М. Г. Чернишевського Киргизької РСР (нині – Національна бібліотека Киргизької Республіки ім. А. Осмонова у м. Бішкек), у 1943–1944 рр. – доцентом кафедри літератури Чкаловського педагогічного інституту (нині – Оренбурзький державний педагогічний університет, РФ). Після повернення з евакуації, з липня 1944 р. проводила науково-викладацьку роботу в Харківському державному педагогічному інституті, на посаді доцента кафедри російської літератури.
1944 р. М. О. Габель було поновлено на посаді завідувачки вказаного відділу в ХДНБ, під її керівництвом було повністю реконструйовано й упорядковано фонд рідкісних видань і рукописів, продовжено роботу з розширення й історико-книгознавчого дослідження складу колекцій. Серед напрямків роботи кінця 1940-х – початку 1950-х років – розкриття колекцій українських видань ХVIII – першої половини ХІХ ст., каталогізація цих зібрань. Більш систематичний характер набула робота з формування колекцій прижиттєвих видань класиків світової науки та літератури. Було складено картотеку втрачених у 1941–1943 рр. книжкових пам’яток. Регулярно проводилися організовані М. О. Габель методичні семінари з питань вивчення та опису стародруків і рідкісних видань.
У 1949 р., під час організованої сталінськими ідеологами «боротьби з безродними космополітами», М. О. Габель було звільнено з Харківського державного педагогічного інституту з формулюванням: «за пропаганду буржуазної естетсько-формалістичної методології й за пропаганду антипатріотичного наклепу на російський народ у роботі «Эртель и Тургенев»…» (цитується за копією наказу у фонді М. О. Габель, ХДНБ), після чого вона була вимушена звільнитися «за власним бажанням» з бібліотеки. М. О. Габель домоглась відновлення на посаді в інституті (за рішенням Міністерства освіти УРСР наказ ректора про її звільнення було скасовано, їй було лише оголошено «догану»), однак, свою подальшу науково-педагогічну діяльність вона пов’язала із Державним бібліотечним інститутом (нині – Харківська державна академія культури), де того ж 1949 р. її було прийнято за конкурсом на посаду доцента кафедри літератури та мов; працювала до виходу на пенсію у 1963 р. За спогадами колишніх її студентів, була чудовим лектором і педагогом, багато часу приділяла спілкуванню з молоддю, керуючи роботою аспірантів та студентського наукового гуртка. Була також постійним членом і організатором засідань Клубу книголюбів при Центральному лекторії Харкова.
М. О. Габель – автор численних літературознавчих публікацій, зокрема в академічному продовжуваному виданні «Литературное наследство»; є одним з наукових коментаторів видання «Полное собрание сочинений и писем И. С. Тургенева» (Т. 6. Москва ; Ленінград, 1963). Підготувала докторську дисертацію «Творчество И. С. Тургенева 1840–1860-х гг. и литературное движение его времени» (1960-і роки; не захищена). Автор бібліотекознавчих та книгознавчих розвідок. Створена М. О. Габель архівна колекція з історії Харківської громадської бібліотеки – ХДНБ увійшла до її особового фонду в цій книгозбірні.
