Корнєйчик Ігор Іванович (21.11.1924, м. Чечерськ Гомельської обл., БРСР – Харків, 1974) – український бібліографознавець, педагог, кандидат педагогічних наук, викладач Харківського державного бібліотечного інституту (ХДБІ, ХДІК, нині ХДАК).
Народився в сімʼї вчителів. Батько І. І. Корнєйчика після закінчення вищих науково-педагогічних курсів у 1927 р. дістав призначення у м. Стародуб (з 1919 р. у складі РФ), де протягом пʼяти років працював директором педагогічного технікуму. Потім сімʼя переїхала до м. Новозибків (Брянська обл., РФ), де батько очолив кафедру педагогіки у місцевому педінституті.
У м. Новозибків Ігор Корнєйчик пішов до школи. У 1935 р. батька перевели до м. Невель (Псковська обл., РФ), де він завідував навчальною частиною Невельського педагогічного технікуму, а син закінчив початкову школу.
Згодом батька перевели до м. Кімри (Калінінська, нині Тверська обл. РФ) в місцеве педагогічне училище. Саме у м. Кімри І. І. Корнєйчик закінчив у 1941 р. середню школу, а через рік – педагогічне училище.
У 1942 р. був мобілізований до лав Червоної Армії, служив у мінометному полку. У 1943 р. тяжко захворів, був госпіталізований до госпіталя м. Костроми, виписаний з інвалідністю.
У 1944 р. поступив до Московського бібліотечного інституту ім. В. М. Молотова (МБІ) на факультет бібліографії. Вчився добре. Тому на ІІ курсі йому була призначена стипендія Бібліотеки ім. Салтикова-Щедріна, а протягом наступних двох років отримував сталінську стипендію.
У 1948 р. після закінчення інституту був направлений на роботу спочатку інспектором Комітету у справах культурно-освітніх установ при Раді Міністрів БРСР, а згодом отримав призначення до Мінського бібліотечного технікуму на посаду викладача спеціальних дисциплін.
З кінця 1950 р. по листопад 1953 р. І. І. Корнєйчик – аспірант МБІ. Працював над дисертацією «Крайова бібліографія художньої літератури і літературознавства». Науковим керівником був відомий радянський бібліографознавець Б. С. Боднарський. У червні 1955 р. відбувся успішний захист дисертації. Вчена рада МБІ одноголосно присвоїла І. І. Корнєйчику вчений ступінь кандидата педагогічних наук за спеціальністю «Бібліографія».
І. І. Корнєйчик після закінчення аспірантури деякий час працював старшим бібліографом Сектору мережі спеціальних бібліотек АН СРСР. У червні 1955 р. Міністерство культури СРСР направило І. І. Корнєйчика до Харківського державного бібліотечного інституту (ХДБІ) викладачем кафедри бібліографії. З вересня 1958 р. І. І. Корнєйчик став доцентом цієї кафедри.
Педагогічну діяльність у ХДБІ І. І. Корнєйчик розпочав з викладання навчальних курсів «Бібліографія художньої літератури і літературознавства», а згодом – «Краєзнавча бібліографія». Перші його наукові публікації були присвячені темі дисертаційного дослідження. В «Учених записках Харківського державного бібліотечного інституту» (1956) опубліковано статтю «Питання крайової бібліографії художньої літератури», в якій проаналізовані праці відомих бібліографознавців, теоретично обґрунтовано методику бібліографування художньої літератури.
Розробляючи курс «Краєзнавча бібліографія», Ігор Іванович розпочав глибоке вивчення історії і сучасного стану краєзнавчої бібліографії в Україні. Наслідки цього дослідження були викладені у трьох друкованих лекціях для студентів «Краєзнавча бібліографія на Україні». Автор простежив розвиток краєзнавчої бібліографії в Україні з дореволюційних часів до 1967 р. Поряд з узагальненням обширного фактичного матеріалу в лекціях розроблено також теоретичні питання краєзнавчої бібліографії.
У роботі І. І. Корнєйчиком введено у науковий і практичний обіг безліч імен, подій, фактів краєзнавчо-бібліографічної сфери в країні, обґрунтувано краєзнавчу бібліографію як самостійну галузь.
З початку 1960-х років провідною темою в наукових дослідженнях І. І. Корнєйчика стала історія української бібліографії. Першим результатом цих досліджень були пʼять друкованих випусків лекцій для студентів «Розвиток бібліографії на Україні». В лекціях І. І. Корнєйчик висвітлив шляхи розвитку бібліографії України з початку ХІХ ст. до 1917 р. Бібліографічна громадськість дала високу оцінку цій роботі. Її високо оцінили відомі бібліографи, а саме: Б. С. Боднарський, М. І. Ясинський, Ю. О. Меженко, Ф. П. Максименко.
У межах цієї наукової теми І. І. Корнєйчик підготував видання «Українські революційні демократи і бібліографія» (Москва, 1969). У цій праці вперше ґрунтовно розкрита роль книги і бібліографії в житті видатних особистостей України – Т. Шевченка, І. Франка, М. Павлика, П. Грабовського, М. Коцюбинського, Лесі Українки. Робота отримала також високу оцінку фахівців.
Вершиною багаторічних наукових досліджень І. І. Корнєйчика стала фундаментальна монографія «Історія української бібліографії. Дожовтневий період» (Харків, 1971). Незважаючи на те, що наукова праця вийшла друком понад 50 років тому, вона і нині не втратила своєї вартісності для історії галузі. До появи монографії І. І. Корнєйчика ця тема була фрагментарно відображена в окремих статтях відомих бібліографів М. Ясинського, М. Годкевича, М. Гуменюка, але досліджень такого масштабу та рівня узагальнення не існувало. Монографія написана на основі потужної документальної бази: автором було залучено понад тисячу архівних документів, видань і публікацій українською, російською, польською, німецькою, угорською, румунською мовами. Вперше в цій роботі окреслено складний шлях формування української бібліографії як важливого елементу національної памʼяті. Автор наголосив тезу, що українські бібліографи часто були піонерами в багатьох питаннях методики і методології бібліографічної практики і науки. Введено до наукового обігу велику кількість маловідомих і невідомих бібліографічних явищ, показані закономірності розвитку бібліографічного процесу в Україні, змальовані реалістичні бібліографічні портрети видатних учених. Цінність монографії полягає не тільки в її тематиці й аргументованому викладенні історії української бібліографії, але й у вирішенні важливих теоретичних питань: визначено обʼєкт і предмет бібліографічної науки, її місце в системі наукових дисциплін, зміст національної і краєзнавчої бібліографії, дається чітке визначення поняття «українська бібліографія».
Розробку історії української бібліографії І. І. Корнєйчик розпочав у ті часи (1970-ті роки), коли дослідники, які вивчали історичні проблеми в Україні, мали обмежені можливості. Автору доводилося пильнувати над кожним друкованим рядком аби раптом не потрапити до списку «українських буржуазних націоналістів». Але висока ерудиція, здорова обережність і тактовність дозволили науковцю обійти ризиковані моменти й завершити роботу. Монографія здобула високу оцінку бібліографів, книгознавців, істориків як перша фундаментальна праця в цій галузі.
Діяльність І. І. Корнєйчика була повʼязана не тільки з дослідженнями історії бібліографії, але і з сучасною бібліографічною практикою. Він оперативно відгукувався на поточні події в розвитку української бібліографії. Про це свідчать його численні рецензії на нові бібліографічні видання. Зокрема, на такі праці, як «Періодичні видання УРСР. 1918–1950» (Харків, 1954), «Літопис життя і творчості Михайла Коцюбинського» (Київ, 1965), «Українські літературні альманахи і збірники ХІХ – початку ХХ ст.» (Київ, 1967), «Словник українських псевдонімів і криптонімів ХVІ–ХХ ст.» (Київ, 1969).
Найбільше його рецензій присвячено персональним бібліографічним покажчикам про життя і творчість провідних українських письменників: Т. Шевченка, І. Франка, І. Котляревського, М. Коцюбинського, В. Сосюри. Його рецензії свідчили не тільки про глибоку обізнаність в галузі історії української літератури, бібліографії, але й містили цінні методичні рекомендації.
І. І. Корнєйчик співпрацював з численними бібліографічними установами країни. Був постійним членом редакційно-видавничої і вченої ради Книжкової палати УРСР, членом редакційної колегії її видань «Нові книги УРСР» і «Державна бібліографія на Україні». Брав участь у першому виданні «Української радянської енциклопедії» (1959–1964 рр.), написав до неї декілька статей, присвячених видатним діячам книжкової справи України, українським бібліографічним товариствам та деяким періодичним виданням Харкова.
І. І. Корнєйчик протягом тривалого часу як заступник відповідального редактора брав участь у виданні міжвідомчого республіканського наукового збірника «Бібліотекознавство і бібліографія».
Напружену наукову роботу Ігор Іванович вдало поєднував з викладацькою діяльністю. Протягом останніх років свого життя він розробив і читав спецкурси «Історія української бібліографії» і «Краєзнавча бібліографія на Україні».
Понад 15 років керував студентським науковим гуртком бібліографії. Багато студентських наукових праць, підготовлених під керівництвом І. І. Корнєйчика, були відзначені дипломами на професійних конкурсах. Працював над докторською дисертацією за темою «Історія української бібліографії другої половини ХІХ ст.». Робота була завершена, але зʼявилися проблеми з її захистом. Це був період жорсткої культурно-мовної політики в країні. Після невдалих спроб захистити роботу в Інституті літератури ім. Т. Шевченка, у Харківському державному університеті, вдалось домовитися про її захист у Ленінградському державному інституті культури ім. Н. Крупської. Дисертаційна робота була написана українською мовою. Її потрібно було перекладати російською тому, що захист українською з 1970 р. був неможливим. Захист не відбувся через передчасну смерть І. І. Корнєйчика (1974 ).
Науково-бібліографічна спадщина І. І. Корнєйчика, його ідеї і починання стали базовими для дослідників історії української бібліографії.