Вексельман Белла Іллівна (вересень 1901, с. Глинськ Олександрійського повіту Херсонської губернії – 02.02. 1951, Харків) – українська бібліотекарка, бібліограф, методист. Викладачка Харківського державного бібліотечного інституту (ХДБІ, 1935–1941), завідувачка методичного кабінету Харківської державної наукової бібліотеки ім. В. Г. Короленка (ХДНБ, 1944–1951). Авторка методичних матеріалів і бібліографічних посібників, спеціалістка з організації пересувних бібліотечних фондів. Брала активну участь у розвиткові методичної служби бібліотек Харківщини.
Народилася в єврейській родині, її батько був кустарем. Середню освіту здобула в жіночій гімназії, закінчивши 7 класів у 1919 р. У 1920–1925 рр. навчалася на історичному факультеті Харківського інституту народної освіти (ХІНО). Поєднувала навчання з практичною роботою в бібліотеках. У 1920–1923 рр. працювала завідувачкою бібліотеки у різних військових частинах Харківського військового округу. Протягом 1923–1924 рр. очолювала бібліотеку 1-ї радянської лікарні у Харкові (до початку 1920-х років – Олександрівська лікарня). По завершенні навчання деякий час керувала бібліотекою тютюнової фабрики. У 1925–1930 рр. відповідала за пересувні фонди обласної бібліотеки Союзу харчовиків, з 1930 р. очолила книгозбірню. Водночас викладала історію в школі фабрично-заводського учнівства та середній школі № 41.
У 1931 р. підготувала брошуру «На допомогу бібліотекареві-пересувникові», де систематизувала практику обслуговування робітників за допомогою пересувних бібліотечних фондів. Видання містило практичні поради щодо організації обслуговування у виробничих колективах, проведення масових заходів і визначення ролі бібліотекаря-пересувника. Рецензент цієї праці О. Грибненко визначив її як значний крок у розвитку методики пересувної бібліотечної роботи, підкресливши практичний характер рекомендацій і важливість для бібліотекарів, які працювали у виробничих умовах. Він позитивно оцінював орієнтацію авторки на поєднання обслуговування читачів із масовими формами роботи та увагу до потреб робітничих бригад, разом з тим наголошуючи на недоліках. Основним предметом критики стало те, що, на думку рецензента, Вексельман наслідувала «шкідливі настановлення» Н. Я. Фрідьєвої, яка вбачала завдання книгоношів у поверненні читача до стаціонарної бібліотеки. Також критика стосувалася й декларативності викладу та поверхового опису методики масових заходів.
У 1935–1941 рр. Б. І. Вексельман працювала у ХДБІ старшим викладачем і старшим лаборантом, викладала курс організації фондів і каталогів. Була відзначена подякою від керівництва інституту за зразкову роботу (1939).
У жовтні 1941 р. евакуювалася до Казахстану. У 1942–1943 рр. очолювала методичний кабінет Державної публічної бібліотеки імені Пушкіна в Алма-Аті (зараз Національна бібліотека Республіки Казахстан). Протягом 1943–1944 рр. працювала агентом з постачання на Алмаатинській суконній фабриці.
З 25 жовтня 1944 р. і до кінця життя працювала в ХДНБ ім. В. Г. Короленка. Тут очолила методичний кабінет, працівники якого під її керівництвом забезпечували методичний супровід міських, районних і сільських бібліотек, організовували конференції та методичні наради бібліотекарів, узагальнювали досвід бібліотек Харківщини, готували і розсилали бібліографічні списки, пам’ятки та методичні матеріали. Одночасно у 1944 р. працювала за сумісництвом у Технікумі підготовки працівників політпросвіти, де викладала курс «Техніка та організація роботи бібліотек».
Директор ХДНБ ім. В. Г. Короленка Павло Сафронов у 1947 р. відніс Беллу Вексельман до числа співробітників, які зробили значний внесок у повоєнне відновлення діяльності книгозбірні. Інший директор – Григорій Мірошниченко відмічав її вміння працювати з молодими кадрами та кваліфіковану допомогу колегам у бібліотечній роботі.
Станом на 1944 р. мешкала за адресою вулиця Карла Маркса 2\15 (зараз Благовіщенська вулиця). Мала дочку.
Померла 2 лютого 1951 р. у Харкові.