Гассельбрінк Валерія Орестівна (дівоче прізвище – Габель; 1881, м. Балаганськ Іркутської губернії, Рос. імперія – 27.10.1970, Харків) – бібліотекар, член комітету філіальних відділень Харківської громадської бібліотеки, завідуюча відділом іноземної літератури ХДНБ ім. В. Г. Короленка (ХДНБ).
Народилася в родині засланих революціонерів-народників Ореста Мартиновича Габеля та Августини Станіславівни Габель (Сінькевич). У 1887 році після закінчення строку заслання родина переїхала до Харкова. Початкову освіту здобула у третій жіночій гімназії. З 1900 року працювала у Харківській громадській бібліотеці (ХГБ), займалася підрахунком підписників. Також була безкоштовним співробітником філіальних відділень Громадської бібліотеки.
На початку 1900 років вийшла заміж за інженера Християна-Альберта Християновича Гассельбрінка, який у той час також безоплатно працював у філіальних відділеннях. Під час першої російської революції Валерія переховувала та розповсюджувала нелегальну літературу серед читачів філіальних відділень ХГБ. У 1907 році під прізвищем Гассельбрінк вона стала членом бібліотеки.
Валерія продовжила працювати в бібліотеці і після перетворення її з громадської на державну, де обіймала посаду завідуючої іноземним відділом. У 1926 році Валерія разом з директором бібліотеки Наталією Іванівною Чепігою виїхала у відрядження до Німеччини для ознайомлення зі станом бібліотечної справи і новою книжковою продукцією. Вони відвідали бібліотеки Лейпцига, Мюнхена та Берліна і зібрали матеріал про досвід їх роботи. По поверненні до Харкова прочитали кілька лекцій про книгозбірні Німеччини, які привернули увагу бібліотечної спільноти.
Після того, як її чоловіка перевели працювати в інше місто, Валерія покинула бібліотеку. Наприкінці 1930 року вона мешкала у селі Боброве при станції Голутвіно і займалася домашнім господарством. На той момент вона мала статус інваліда праці. 28 грудня 1930 року її чоловіка було заарештовано за звинуваченням у контрреволюційній діяльності. Після його дострокового звільнення у 1931 році Валерія переїхала до місця примусового поселення чоловіка – робітничого селища Голишманово Тюменської області. Там працювала бібліотекарем.
20 листопада 1944 року Валерію Орестівну призначено завідуючою районною бібліотекою Голишманівського району. У 1948 році вона була нагороджена Почесною грамотою Облкультпросвіту. На керівній посаді Валерія пропрацювала майже п’ять років; 1 листопада 1949 року перейшла працювати бібліотекарем до середньої школи. 1 вересня 1951 року її звільнили з роботи. Ці два звільнення пов’язуються з так званою кампанією боротьби з безродними космополітами. Була відновлена на роботі зі збереженням стажу на підставі постанови народного суду від 15 лютого 1952 року та обласного суду від 21 березня 1952 року.
21 серпня того ж року помер чоловік Валерії Орестівни – Християн-Альберт Гассельбрінк, а 1 жовтня вона звільнилася за власним бажанням і повернулася до Харкова. Останні роки життя мешкала у Будинку спеціалістів разом зі своїми сестрами Людмилою та Маргаритою. У 1959 році розпочала писати спогади, однак, залишила їх незакінченими.
У архівному фонді ХДНБ зберігаються документи, які свідчать про внесок Валерії Орестівни у розвиток Громадської бібліотеки та розбудову бібліотечної справи у Харкові, зокрема «Деятельность І и ІІ Филиальных Отделений Харьк. Общественной Библиотеки за все время их существования». В цьому документі Валерія Габель висвітлила повну історію філіальних відділень бібліотеки.
Померла Валерія Орестівна 27 жовтня 1970 року від мозкового атеросклерозу.
