Лосієвський Ігор Якович [05.06.1957, Харків] ― документознавець, книгознавець, бібліотекознавець, літературознавець, бібліограф, педагог, поет. Співробітник Харківської державної наукової бібліотеки імені В. Г. Короленка (ХДНБ). Доктор філологічних наук (1999), доцент (2013), професор (2023). Провідний фахівець з експертизи цінності документів й формування колекцій пам’яток писемності та друку. Заслужений працівник культури України (2007).
Народився в сім’ї інженерів-будівельників. Навчався в середній школі № 50 м. Харкова (1964–1974). Закінчив із відзнакою філологічний факультет Харківського державного університету ім. О. М. Горького (1979; нині ― Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна). З 1980 р. працює у ХДНБ: завідувач сектору української книги, з 1984 ― завідувач відділу рідкісних видань і рукописів (з 2009 ― науково-дослідний відділ книгознавства, колекцій рідкісних видань і рукописів, з 2014 ― науково-дослідний відділ документознавства, колекцій рідкісних видань і рукописів). З липня 2024 р. І. Я. Лосієвський ― завідувач сектору наукової роботи з колекціями документних пам’яток цього відділу.
Обидві дисертаційні роботи захистив у Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України (м. Київ): 1985 ― кандидатську на тему «Російські письменники України першої чверті ХІХ ст.» (наук. керівник ― д -р філол. наук, проф. Л. Фрізман); 1999 ― докторську «Анна Ахматова: проблеми наукової біографії». Професор кафедри бібліотекознавства та соціальних комунікацій (2008–2014), кафедри документознавства та книгознавства (2014–2017), кафедри інформаційної, бібліотечної та архівної справи (2017–2022), кафедри цифрових комунікацій та інформаційних технологій (2022–2023) Харківської державної академії культури (ХДАК), де ним розроблено річний курс «Експертиза цінності документних пам’яток» (перший в Україні), призначений для поглибленої підготовки бакалаврів і магістрів за шістьма спеціальностями. Входить до складу спеціалізованої вченої ради Д 64.807.02 у ХДАК, якій надано право прийняття до розгляду та проведення захистів дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) наук за спеціальностями 27.00.02 ― Документознавство, архівознавство та 27.00.03 ― Книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство в галузі соціальних комунікацій. Також був членом спецрад в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка та Харківському національному університеті ім. В. Н. Каразіна.
І. Я. Лосієвський як очільник відповідного підрозділу ХДНБ створив багато колекцій архівних та книжкових пам’яток. Результатами розвідок ученого та організованих ним пошукових заходів, індивідуальної роботи з колекціонерами є збагачення фондів ХДНБ інкунабулами, палеотипами, виданнями Івана Федорова та українськими стародруками, автографами видатних письменників і вчених, діячів мистецтва тощо. За його ініціативою в бібліотеці розпочато систематичне спеціалізоване опрацювання архівних документів на наукових засадах, створено колекції рукописних книг і архівних матеріалів; сформовано майже 60 особових фондів діячів науки і культури; переведено в режим колекційного зберігання виявлені ним фрагменти бібліотеки Харківського колегіуму (ХVІІІ ст.), особових бібліотек М. Смотрицького, С. Яворського, М. Гнєдича, родової бібліотеки Квіток; запроваджено оптимальні режими зберігання документів, музейні та віртуальні форми популяризації документних пам’яток. Науковець є одним з найбільш авторитетних в Україні фахівців з експертизи цінності документів й формування колекцій пам’яток писемності та друку.
Учений науково обґрунтував доцільність розширення фонду документних пам’яток ХДНБ у видовому діапазоні. Завдяки ініціативі І. Я. Лосієвського до фонду надійшла найбільша в Україні приватна збірка епіграфічних античних пам’яток: текстових і зображувальних давньогрецьких керамічних клейм ІV–ІІ ст. до н. е.; колекції медалей, поштових листівок з фотопортретами та автографами відомих діячів мистецтва початку ХХ ст. (О. Горілого); репрезентативна колекція альбомних автографів видатних українських та зарубіжних митців (О. Сарани), колекції екслібрисів ― творів малої книжкової графіки українських та зарубіжних художників (зокрема, одне з найбільших в Україні приватних зібрань Є. Стефановського).
У колі наукових інтересів І. Я. Лосієвського ― широкий спектр досліджень у галузі документознавства, книгознавства, бібліотекознавства, бібліографознавства, а також з історії релігій, соціології, літературознавства, біографіки, української журналістики. Він є автором п’яти монографій, майже 500 публікацій; укладачем, науковим редактором понад сотні наукових видань. Значну частку серед них становлять публікації з історії ХДНБ та її фондів, які спрямовані на всебічне розкриття унікальних бібліотечних зібрань і колекцій, репрезентацію пам’яток національного та світового значення, а також регіональних книжкових раритетів. Ним укладено шість друкованих каталогів документних пам’яток із колекцій книгозбірні.
Учений розробляє низку актуальних теоретичних та організаційно-методичних проблем: аксіологія документної пам’ятки; формування Державного реєстру національного культурного надбання; реституція культурних цінностей, насамперед бібліотечних колекцій України; створення репертуару вітчизняних стародруків; методика формування та паспортизації пам’яткових зібрань; специфіка колекціонування автографічних документів у науковій бібліотеці; комплексне зберігання різних видів і груп документних пам’яток у бібліотечних фондах; синтез архівних, бібліотечних і музейних форм у роботі бібліотечних підрозділів рідкісних видань і рукописів. Очолюваний ним науково-дослідний відділ документознавства, колекцій рідкісних видань і рукописів ХДНБ від початку ХХІ ст. став всеукраїнським науково-методичним центром з питань роботи з документними пам’ятками, де стажуються, підвищують кваліфікацію, у т. ч. у межах науково-практичних семінарів (двічі ― всеукраїнського рівня), фахівці з багатьох міст.
І. Я. Лосієвський є постійним учасником щорічної міжнародної науково-практичної конференції з проблем бібліотечної, архівної та музейної справи «Короленківські читання» (на базі ХДНБ), брав активну участь у роботі багатьох інших міжнародних наукових форумів, конференцій і семінарів з питань бібліотекознавства, документознавства, книгознавства і літературознавства, що відбувалися в Україні та за кордоном, зокрема під егідою ЮНЕСКО.
Автор поетичних збірок, виданих у Харкові: «Итака» (1997), «Долгие проводы» (2007), «Колонна» (2017), «Как последняя вспышка» (2019. 2-ге вид., допов., 2021), «Покров из стихов 2021/22» (2023). Його вірші також публікувалися в поетичних альманахах, антологіях та збірниках.
Веде активну громадську роботу. Один з засновників Українського фонду культури (1987), член його першої президії. Член Української бібліотечної асоціації, Спілки краєзнавців України. У 1993–2022 рр. ― віцепрезидент Гуманітарно-літературної асоціації ім. Григорія Сковороди «ГЛАС» (Харків), член низки інших громадських організацій та редколегій часописів.
Нагороджений Почесними грамотами Кабінету Міністрів України (2011) та Харківської облдержадміністрації (2006), удостоєний Почесної відзнаки Харківської обласної ради «Слобожанська слава» (2013) та інших нагород. Лауреат муніципальної творчої премії ім. Бориса Чичибабіна (2005).
Матеріал підготовлено на основі статті до Української бібліотечної енциклопедії (2015). У редакції 2024 р.